Як захистити свої права при незаконному накладенні дисциплінарного стягнення -

Ігор Байцар, керуючий партнер АО «Адвокатська компанія «ЛЕКСТЕР»

Працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише за наявності в його діях чи бездіяльності складу дисциплінарного проступку та доведення його вини. При цьому закон покладає обов’язок доведення таких обставин на роботодавця.

Якщо роботодавець не доведе належними і допустимими доказами склад дисциплінарного правопорушення чи вину працівника, суд визнає притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправним. Це правило поширюються також на осіб, які проходять військову чи іншу службу та підпорядковуються дисциплінарним статутам. Прикладом ефективного захисту від незаконного накладення дисциплінарного стягнення є справа, у якій наша Адвокатська компанія «Лекстер» допомогла клієнту скасувати сувору догану.

Так, наш клієнт, офіцер МВС, був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани за неналежне виконання посадових обов’язків, а саме: незабезпечення своєчасного складання актів виконаних робіт на проведення поточного ремонту. Даний вид стягнення є одним з найбільш суворих і передбачає, серед іншого, позбавлення будь-яких преміальних виплат на увесь період дії догани, тобто протягом року.

За фактом допущеного нашим клієнтом порушення роботодавцем було проведено службове розслідування, яким встановлено, що відділ господарського забезпечення не передав до бухгалтерії установи акти виконаних робіт. Проте наш клієнт не очолював даний відділ, а тому не може нести відповідальність за недоліки в його роботі.

Комісія, яка проводила службове розслідування, обгрунтувала вину нашого клієнта тим, що саме до його посадових обов’язків входило складання актів виконаних робіт. Разом з тим, у посадовій інструкції клієнта було вказано, що за його відсутності обов’язки за даною посадою виконує інженер з енерго- та комунального забезпечення, з набуттям відповідних прав і відповідальності. Виявилося, що під час оглядів приміщень та складання документів, на підставі яких мали складалися акти виконаних робіт, наш клієнт перебував на лікарняному. А отже в цей період його обов’язки мав виконувати інший працівник. Тому наш клієнт, приступивши до роботи після лікарняного, був обгрунтовано переконаний, що такі акти за час його відсутності склав і подав в бухгалтерію інший працівник.

При розгляді справи також з’ясувалося, що законодавством не встановлено строки підготовки і подання таких актів. Строки складання документа можуть бути порушені, лише якщо вони встановлені відповідними нормативними актами. А оскільки строки складання і подання актів виконаних робіт законодавством не встановлені, то відсутні підстави стверджувати про їх порушення працівником.

Таким чином, відсутній сам факт порушення як об’єктивна сторона дисциплінарного проступку. Тобто в даному випадку відсутні як порушення посадових обов’язків, так і вина нашого клієнта, а отже немає усіх елементів складу дисциплінарного проступку.

Згідно ст. 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарний проступок – це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Верховний Суду у постанові від 25.02.2021р. у справі №160/9275/18 вказав, що дисциплінарним проступком визнається протиправне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність), тобто невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків при здійсненні повноважень, передбачених Конституцією України та Законами України, статутом, наказами керівника (установи) та іншими організаційно-розпорядчими документами, а також вчинок, що суперечить вимогам Правил етичної поведінки поліцейських.

Важливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність вини працівника, під якою розуміється психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати як умисел чи необережність. В нашому випадку клієнт був впевнений, що акти склав інший працівник, на якого такі обов’язки покладені посадовою інструкцією, тому вина взагалі відсутня.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов’язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов’язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Верховний Суд у постанові від 22.07.2020р. у справі №554/9493/17 вказав, що недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Суд задовольнив позов нашого клієнта, визнав протиправним та скасував наказ про накладення суворої догани (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133677465). Рішення суду роботодавцем не оскаржувалося і вступило у законну силу.

Таким чином, при захисті від незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідно визначити, чи наявний склад дисциплінарного проступку, а саме його об’єктивна сторона (протиправні дії чи бездіяльність: порушення посадових обов’язків, правил внутрішнього трудового розпорядку, наказів чи розпоряджень) та суб’єктивна сторона (вина у формі умислу чи необережності). Обрання роботодавцем виду стягнення також залежить від наслідків вчиненого проступку, розміру завданої ним шкоди, попередньої роботи працівника та інших обставин.