Ігор Байцар, керуючий партнер АО «Адвокатська компанія «ЛЕКСТЕР»
Трудовим законодавством передбачено право роботодавця звільнити працівника за допущене порушення, яке дає підстави для втрати до нього довір’я. Проте даний вид звільнення є специфічним і може застосовуватися лише з дотриманням встановлених законом вимог. Роботодавці часто допускають порушення закону при звільненні з цієї підстави, що має наслідком поновлення таких працівників судами на роботі.
При розгляді трудових спорів про звільнення працівника у зв’язку з втратою довіри (п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України), Верховний Суд звернув увагу на наступні вимоги, яких повинен дотримуватися роботодавець.
По-перше, для звільнення з вказаної підстави працівник повинен вчинити неправомірні дії саме щодо матеріальних цінностей. Тому робота з такими цінностями повинна складати основу трудових функцій працівника. Діяльність працівника щодо таких цінностей повинна бути відповідальною і підзвітною, повинен вестися облік цінностей, а також контроль за їх переміщенням та зберіганням (постанова ВС від 20.04.2016р. №6-100цс16). При застосуванні даної підстави звільнення саме роботодавець повинен довести, що обслуговування таких цінностей входять до безпосередніх трудових функцій працівника.
Тому типовою помилкою роботодавців є звільнення із зазначеної підстави працівників, функціональні обов’язки яких не пов’язані з роботою з вказаними вище цінностями.
По-друге, підставою такого звільнення можуть бути лише конкретні неправомірні винні дії працівника. Слід зазначити, що саме на роботодавця покладається обов’язок довести факт і обставини вчиненого порушення, а також наявність вини працівника (постанова ВС від 24.02.2021р. №573/546/19). Роботодавець повинен обгрунтувати звільнення доказами обставин, у чому конкретно полягало допущене працівником грубе порушення.
Обов’язковим елементом дисциплінарного правопорушення є наявність вини працівника. Тому роботодавець зобов’язаний довести таку вину відповідними доказами. До прикладу, це можуть бути документи, які підтверджують систематичну нестачу довірених працівнику цінностей, недбале ставлення до посадових обов’язків, порушення правил торгівлі, крадіжки, обмірювання чи обважування покупців, привласнення матеріальних цінностей тощо.
Практика показує, що типовою помилкою роботодавця є звільнення на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України працівників, які обслуговують матеріальні цінності, у зв’язку з порушенням ними своїх посадових обов’язків. Звільняти на підставі вказаної норми закону за невиконання чи неналежне виконання функціональних обов’язків не можна. Верховний Суд з даного приводу вказав, що підставою такого звільнення може бути лише вчинення працівником конкретних неправомірних дій по відношенню до цінностей (постанова ВС від 31.07.2020р. №320/7792/17).
І по-третє, втрата довір’я до працівника повинна бути наслідком його неправомірних дій. Роботодавець повинен обгрунтувати причинно-наслідковий зв’язок між вчиненим порушенням та шкідливими наслідками, які воно спричинило або могло спричинити (постанова ВС від 13.06.2018р. №686/9407/16).
Нашим адвокатським об’єднанням «Адвокатська компанія «Лекстер» у справі №713/2220/22 доведено незаконність звільнення лісничого, який відповідно до своїх функціональних обов’язків не обслуговував безпосередньо матеріальні цінності та не вчинив жодних конкретних винних дій щодо таких цінностей. Відповідно у роботодавця не було підстав для втрати довіри до нього. Суди двох інстанцій визнали звільнення нашого клієнта з вказаної підстави протиправним та поновили його на посаді (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109350490).
Роботодавці часто неправильно тлумачать і застосовують дану підставу звільнення. Часто таке звільнення обгрунтовують тим, що у них наявні підстави для втрати довіри до працівника. Однак здебільшого вони керуються не юридичними, а психологічними категоріями. Безумовно, у кожного є власні критерії встановлення та втрати довіри до особи. Проте відповідно до закону звільнення з вказаної підстави буде правомірним лише якщо роботодавцем буде дотримано всі описані вище вимоги.
Судова практика у даній категорії спорів свідчить про те, що суди захищають порушені трудові права працівників. Тому якщо вас звільнено з даної підстави незаконно, слід звернутися до суду.