Ігор Байцар, керуючий партнер АО «Адвокатська компанія «ЛЕКСТЕР»
Все більшого поширення набуває практика укладення подружжям шлюбних договорів. Це зручно, оскільки дозволяє гнучко регулювати правовідносини та врахувати інтереси кожного. Щоб шлюбний договір ефективно захищав ваші права, слід ретельно продумати всі його умови. Проте навіть без внесення змін до шлюбного договору колишнє подружжя своїми діями може радикально змінити прописані у ньому правила. А змінивши їх, дороги назад не буде.
Показовою є справа про поділ майна подружжя, яку нещодавно успішно завершила наша Адвокатська компанія «Лекстер».
Подружжя зареєструвало шлюб та уклало шлюбний договір в Нідерландах. Згідно з умовами шлюбного договору виключається спільна власність, тобто все придбане у шлюбі майно належатиме тому, на кого воно оформлене. Також шлюбний договір передбачав застосування до майнових відносин сторін законодавства Нідерландів.
Через деякий час подружжя переїхало в Україну, де вони прожили тривалий час та набули у власність чимало об’єктів нерухомого майна. У сім’ї було все гаразд, тому при придбанні майна вони не надавали значення умовам шлюбного договору. Деяке майно було оформлене на чоловіка, проте більша частина – на дружину. Згодом вони розлучилися і настав час ділити майно.
Ініціювала поділ майна дружина, разом зі своїм адвокатом підготувала договір, в якому все набуте у шлюбі майно було віднесено до спільної сумісної власності подружжя, та проведено його поділ. Чоловіка запросили до нотаріуса, коли договір був вже готовий, а оскільки він не володів українською мовою, залучений перекладач усно щось там переклав. Покладаючись більше на залишки своєї довіри до колишньої дружини та на її порядність, ніж на якість перекладу, чоловік підписав договір.
Умови необачно підписаного нашим клієнтом договору виявилися дуже несправедливими для нього, але після нотаріального посвідчення документа змінити ситуацію було дуже складно. В результаті проведених численних переговорів за участю обох сторін та їх адвокатів, врешті-решт було укладено додатковий договір, яким внесено зміни в раніше підписаний договір про поділ майна. Ситуація вирівнялася, було досягнуто паритету інтересів обох сторін, умови поділу стали справедливими.
Разом з тим, через два роки після укладення цих договорів колишня дружина подала позов до нашого клієнта про визнання їх недійсними. Мотивувала позов тим, що вона помилилася щодо природи договорів та їх правових наслідків, а також що вони суперечать укладеному раніше шлюбному договору. Так, згідно з умовами шлюбного договору все майно, яке в період перебування у шлюбі було оформлене на її ім’я, не є спільною власністю подружжя, а її приватною власністю. Тому у разі визнання недійсними договорів про поділ майна вона отримала б значну перевагу при поділі майна.
Законом передбачено, що якщо особа при укладенні договору помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий договір може бути визнаний судом недійсним (ст.229 ЦК України). При цьому істотне значення має помилка щодо природи договору, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Проте заявляючи такий позов, сторона зобов’язана довести, що помилка дійсно мала місце, причому саме в момент укладення договору.
Разом з тим, в даному випадку позивачка не могла помилитися, оскільки саме вона готувала цей договір разом зі своїм адвокатом, тобто користувалася професійною правовою допомогою, що в суді підтвердив нотаріус.
Тому насправді це була не помилка, а зміна позивачкою через певний час свого ставлення до наслідків договорів, тобто вона передумала, змінила своє рішення. Усвідомила, що якщо б не уклала ці договори, то працював би укладений в Нідерландах шлюбний договір, згідно з умовами якого вона отримала б левову частку спільного майна.
Проте згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.11.2021р. у справі №661/1093/20, зміна свого рішення або ставлення до наслідків правочину після його укладення не свідчать про наявність помилки на момент укладення договору.
Колишня дружина нашого клієнта у позові посилалася також на те, що ці договори суперечить умовам укладеного раніше в Нідерландах шлюбного договору. Проте закон не вимагає, щоб договір не суперечив умовам раніше укладених договорів, тому ця обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним.
Що ж насправді відбулося, коли колишнє подружжя уклало договір про поділ майна?
Згідно ст.626 ЦК України договір – це правочин, який спрямований на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків. В даному випадку відбулася саме зміна правовідносин. Уклавши договір про поділ майна, колишнє подружжя змінило правила, які раніше регулювалися шлюбним договором. У договорі про поділ майна сторони віднесли все набуте ними в період шлюбу майно до об’єктів спільної сумісної власності та поділили це майно, чим змінили прописані у шлюбному договорі правила і визначили новий статус цього майна.
Умова шлюбного договору про застосування законодавства Нідерландів до майнових відносин сторін не перешкоджала укладенню колишнім подружжям в Україні договору про поділ майна, оскільки сторони не обмежені в праві укладення договору. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права – обов`язковість договору. Тому з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають не лише права, але й обов`язки, які вони мають виконувати.
Важливо, що згідно ч.1 ст.64 Сімейного кодексу України подружжя має право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, причому як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності.
Нотаріальне посвідчення договору надає йому додаткової юридичної захищеності. Так, підписуючи оспорювані договори, позивачка підтвердила, що їх укладення відповідає її дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, що вони укладаються нею відповідно до її справжньої волі, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для неї умовах і не є результатом впливу тяжких обставин.
Посвідчуючи договір, нотаріус на виконання вимог глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.44 Закону України «Про нотаріат» зобов’язаний встановити дійсні наміри та волевиявлення сторін при укладенні договору, зокрема, однакове розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. За таких обставин дуже складно довести помилку при укладенні договору.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в повному обсязі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135073488). Колишня дружина нашого клієнта оскаржила дане судове рішення, проте суд апеляційної інстанції залишив його в силі, дещо розширивши мотиви відмови. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138661421).
Таким чином, навіть не вносячи змін до шлюбного договору, колишнє подружжя може радикально змінити правовий статус майна (причому як спільного, так і свого приватного) та правила його поділу, уклавши новий договір. Тому слід дуже ретельно аналізувати умови договору, який пропонує укласти опонент, та розуміти усі правові наслідки, до яких призведе підписання такого документа.