Ігор Байцар, керуючий партнер АО «Адвокатська компанія «ЛЕКСТЕР»
Вас перевірили податківці і не виявили жодних порушень? Ваша бухгалтерська документація ведеться бездоганно? Навіть за таких обставин контролюючий орган може нарахувати податкові зобов’язання та накласти штрафні санкції, якщо звинуватить у фіктивності господарських операцій. Підставою таких звинувачень можуть бути навіть не дії самого підприємства, а інформація про його контрагентів.
В таких випадках доведеться у судовому порядку доводити реальність своїх господарських операцій та скасовувати необгрунтовані багатомільйонні податкові зобов’язання та штрафи.
Показовою є успішно завершена нашим адвокатським об’єднанням «Адвокатська компанія «Лекстер» справа №600/1083/20-а, у якій ми захистили інтереси клієнта від необгрунтованих претензій податківців.
Податкова здійснила перевірку нашого клієнта, за результатами якої не виявила порушень. Однак контролюючий орган в акті зробив висновок, що підприємство безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними по контрагентах підприємства. Податківці мотивували це тим, що згідно наявної у них інформації партнери підприємства за господарськими договорами начебто не мали можливості виконати взяті на себе обов’язки.
Слід зазначити, що всі документи бухгалтерського обліку за вказаними договорами була наявна та належним чином оформлена. Під час перевірки податківцям було надано додаткові докази того, що господарські операції насправді мали місце, в тому числі документи, що підтверджують проведену оплату за договорами.
Однак контролюючий орган залишив поза увагою всі аргументи нашого клієнта та виніс податкові повідомлення-рішення, якими збільшив розмір зобов’язання з ПДВ та наклав штрафні санкції. Оскільки дії податківців були відверто незаконними і безпідставними, наш клієнт оскаржив їх в судовому порядку.
В описаній справі предметом спору є реальність господарських операцій, які податківці поставили під сумнів. За законом саме податкова як владний суб’єкт зобов’язана довести в суді фіктивність таких операцій. Причому довести це слід за допомогою належних та допустимих доказів, яких у контролюючого органу не було, так як всі звинувачення грунтувалися виключно на так званій податковій інформації.
Однак судова практика у даній категорії спорів підклала бізнесу «свиню»: Верховний Суд вказав, що належним чином складені первинні бухгалтерські документи та реєстрація податкової накладної ще не свідчать про те, що господарська операція дійсно мала місце. Кожна така операція повинна володіти сукупністю характеристик, таких як ділова мета, економічна вигода, а також повинна приводити до змін активів, зобов’язань та капіталу підприємства (постанова ВС від 04.06.2020р. №825/1630/17).
Така позиція найвищого судового органу держави не тільки зробила істотно складнішим захист інтересів бізнесу, але й переклала на суб’єктів господарювання обов’язок доведення реальності своїх господарських операцій, причому в розрізі багатьох факторів та обставин. Внаслідок цього виникла диспропорція у становищі сторін судового процесу та було суттєво посилено становище податківців. А саме: вже не контролюючий орган зобов’язаний довести факт порушення, а підприємство має виправдовуватися. Тому описана в цій статті справа стала унікальною ще й у зв’язку з тим, що з метою доведення усієї сукупності обставин, про які зазначив Верховний Суд, до позовної заяви були додані докази фактичного виконання господарських операцій у двох томах. Подальший перебіг розгляду справи показав, що жоден з цих доказів не був зайвим.
За описаних обставин скільки б підприємство не подало доказів реальності своїх господарських операцій, суду все буде мало. З цих причин справа була програна в першій інстанції. Показовим є те, що суд у своєму рішенні навіть не зміг мотивувати, чому за наявності такої значної кількості доказів реальності господарських операцій він вважає ці операції фіктивними. Тому правосуддя відбулося лише в апеляційній інстанції (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95110347). Згодом Верховний Суд також підтвердив правоту нашого клієнта (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101009985).
Описана категорія спорів має ряд особливостей, які бізнес повинен враховувати для ефективного захисту своїх прав.
По-перше, слід переконатися, що наявні передбачені законом підстави для включення суми ПДВ за податковими накладними контрагентів підприємства до складу податкового кредиту. Належною і достатньою правовою підставою для такого включення згідно абз.3 п.198.6 ПКУ є реєстрація таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). У справі, про яку йде мова в даній статті, умова реєстрації накладних в ЄРПН була виконана. Контролюючий орган не зупинив реєстрацію цих накладних, що для нашого клієнта слугувало підставою вважати відсутніми ризики по своїх партнерах за договорами та по здійснених з ними операціях.
По-друге, на думку Верховного Суду вагомим доказом дійсності та чистоти господарських операцій є оплата за товари, роботи і послуги. Вищий судовий орган держави вказав, що наслідком кожної такої операції має бути зміна активів платника податку. Лише фактичний рух таких активів може створювати наслідки для податкового обліку. У нашого клієнта були документи, які підтверджують оплату, які контролюючий орган не взяв до уваги, проте суди апеляційної та касаційної інстанцій дали їм належну оцінку.
По-третє, у цій категорії спорів важливою є належність та допустимість доказів. Звертаю увагу, що у контролюючого органу таких доказів немає. Податківці обгрунтовують свої доводи виключно на підставі податкової інформації, яка за своєю суттю є їх внутрішніми службовими відомостями. З даного приводу Верховний Суд висловив позицію, що така податкова інформація носить виключно інформативний характер та відповідно до приписів процесуального закону не є належним доказом (постанова ВС від 04.06.2020р. №340/422/19).
Враховуючи судову практику, яка покладає на підприємство обов’язок довести реальність своїх господарських операцій, при судовому розгляді необхідно подавати усі можливі докази, які у своїй сукупності доводять дійсність таких операцій, розкривають їх справжній зміст, економічну доцільність та ділову мету.
Ще один важливий момент. Як правило, податківці обгрунтовують неможливість виконання контрагентами своїх обов’язків тим, що у них відсутні ресурси для цього, зокрема, недостатній штат працівників та відсутні відповідні об’єкти оподаткування (виробничі та складські приміщення, транспорт, техніка тощо). До того ж такі висновки податкова робить заочно, без перевірки партнерів, при цьому керується все тою ж податковою інформацією. З даного приводу Верховний Суд підкреслив, що якщо партнери підприємства допустили порушення законодавства, то це не може призводити до позбавлення платника податків передбачених законом податкових вигод (постанова ВС від 16.07.2020р. №820/539/16).
Захищаючи свої інтереси, бізнес повинен посилатися на позицію Верховного Суду про те, що доводи податківців не можуть зводитися лише до припущень, не підкріплених належними і допустимими доказами. (постанова ВС від 04.06.2020р. №340/422/19). Вищий судовий орган зазначив, що недостатня кількість у контрагента трудових, матеріальних чи виробничих ресурсів ще не свідчить про фіктивність господарської операції. А порушення, які допустили контрагенти платника податку, можуть призводити до негативних наслідків лише щодо самих порушників.
А отже якщо вас безпідставно звинувачують у фіктивності господарських операцій, потрібно впевнено доводити свою правоту. Безумовно, в такій категорії справ захистити свої права без професійної правової допомоги не вдасться.