Юлія Дімед, помічник адвоката АО «Адвокатська компанія «ЛЕКСТЕР»
Поняття «шлюбний договір» є незвичним у правовій практиці нашої держави, тому у свідомості молодого подружжя часто протиставляється слову «кохання». Проте, укладаючи такий договір, можна перевірити реальність обіцянок і почуттів, переходячи від слів до діла.
Шлюбний договір регулює матеріальну сторону подружнього життя, яка попри всю свою прагматичність є надійним фундаментом для реалізації всіх інших цілей, задля яких люди одружуються.
Законодавець присвятив нормативному регулюванню шлюбного договору главу 10 СКУ.
Під шлюбним договором слід розуміти закріплені в правовій площині домовленості між чоловіком та дружиною, якими вони визначають свої права та обов’язки щодо майна, утримання один-одного чи інших членів сім’ї. Цей договір підписується або перед укладенням шлюбу, в цій ситуації він почне діяти з моменту одруження, або після укладення, однак тоді він вступить в силу після того, як його засвідчить нотаріус.
Варто враховувати, що даний договір не може контролювати особисті взаємини пари, відносини з дітьми. Окрім того, умови даного договору не повинні обмежувати права дитини, які визначені законом, зумовлювати невигідне матеріальне положення для однієї із сторін.
Таким чином, в даному договорі неможливо закріпити умови на кшталт матеріальної відповідальності за зраду, вказані положення не матимуть жодної юридичної сили. Також нікчемними вважатимуться положення, що обмежують дієздатність однієї із сторін (заборона захищати свої права в суді, складати заповіт, розпоряджатися особистим майном, свобода пересування та вільного вибору місця проживання, зобов’язання відмовитися від роботи та займатися лише вихованням дітей та веденням домашнього господарства). Суперечитимуть закону також умови щодо обмеження права на свободу віри, встановлення культурних та мовних вимог для сторони, встановлення таких умов щодо виховання дітей. Варто окремо зауважити, що забороняється умовами договору позбавити дитину права вибору з ким із батьків в разі розлучення вона проживатиме.
Для чого ж тоді укладати шлюбний договір? Відповідь на це питання дуже проста: для збереження стабільного матеріального становища пари. Однією з основних функцій цього договору є саме подолання майнових конфліктів, які нерідко стають причиною розлучення.
Чи не найвагомішою особливістю такого договору є можливість відступити від загальних правил, закріплених СКУ, що вирішують питання майнових прав та обов’язків пари. Згідно з такими правилами, всі майнові цінності, які здобуваються в шлюбі, вважаються спільною власністю. Однак, завдяки договору можливо відхилитися від цього загального принципу та встановити особисту приватну власність для окремих майнових активів, належних стороні, або визначити розмір їх часток у спільно набутому майні.
Підписуючи даний договір рекомендується зазначити в ньому майно, яким сторони володіли до одруження. Закріплення подібного списку в договорі, виходячи з нашого досвіду, часто є єдиним доказом походження майна до шлюбу. Як правило, в договорі пара визначає, яке майном вони можуть розпорядитися без отримання згоди іншого, а також щодо якого майна отримання такої згоди – є обов’язковою.
Підписання такого договору полегшить життя парі, якщо один з них є власником бізнес-активів (корпоративних прав). Законодавство вимагає письмової згоди для укладання угоди з “цінним майном” (відповідно до статті 65, частина 3 Сімейного кодексу України). Недотримання вказаної вимоги може призвести до недійсності угоди. Вказана вимога є актуальною і щодо угод, пов’язаних з корпоративними правами. Включення цих відповідних умов до договору забезпечує стабільність в бізнес-операціях а також нівелює ризик скасування будь-яких угод у випадку розлучення.
Даним договором пара може вирішити питання використання їх майна задля забезпечення потреб спільних дітей чи інших членів сім’ї. Так, можливо закріпити, що пара бере на себе обов’язок мати на утриманні непрацездатних батьків або дітей, які народилися не від спільного шлюбу, надавати їм можливість жити спільно з парою, визначивши для них окрему кімнату в квартирі.
В договорі можливо погодити умови, які передбачатимуть грошове забезпечення члена сім’ї незважаючи на його працездатність або потребу у фінансовій підтримці. Окрім того, можливо завчасно вирішити питання щодо виплати аліментів, включаючи їх розмір, періодичність платежів, інші умови, які взаємно визначаються парою. У випадку якщо чоловік чи дружина ігноруватимуть свої обов’язки, закріплені в договорі, спрощена процедура стягнення платежів може застосуватись шляхом виконавчого напису нотаріуса.
Договір також може включати умови щодо поділу майна, зокрема і після розлучення. Це дозволяє уникнути складних та витратних судових процесів щодо поділу майна та зберегти позитивні стосунки після розлучення. Наше адвокатське об’єднання «Адвокатська компанія «Лекстер» спеціалізується на даній категорії справ та у роботі з клієнтами дотримується принципу, що краще заздалегідь врегулювати майнові питання у договорі, ніж нести великі витрати на судовий процес.
Важливо зауважити, що умови даного договору не є статичними. Протягом терміну його дії можна вносити зміни, але виключно за взаємною згодою шляхом підписання додаткової угоди, яка, також, повинна бути нотаріально посвідчена.
І, насамкінець, для тих, хто все ще вважає, що шлюбний договір «заплямовує» інститут сім’ї як поняття більше сакральне ніж юридичне. Завжди можна за взаємною згодою відмовитися від нього, тоді почуття і наміри кожного будуть перевірятися часом і життєвими реаліями.