Юліан Стрійський, помічник адвоката АО «Адвокатська компанія «ЛЕКСТЕР»
Сьогодні Україна активно шукає свою нішу в структурі світової економіки. Одним з найперспективніших та високоприбуткових напрямків економічного розвитку стала галузь інформаційних технологій, яка за досить короткий час змогла зайняти лідируючі позиції. Тому держава приділяє особливу увагу правовому регулюванню діяльності у даній сфері для забезпечення її розвитку та залучення інвестицій.
Такі стрімкі тенденції розвитку ІТ-сфери та її неподібність на «традиційні» галузі виробництва обумовлює нові виклики перед вітчизняним законодавством. Адже серед іншого, робота в ІТ характеризується спрямованістю саме на результат. На відміну від сфери виробництва або обслуговування, результатом трудової діяльності працівника ІТ сфери є не безпосередній процес виконання трудових функцій, а досягнення конкретних цілей, сформульованих в технічному завданні. Такі ознаки більш притаманні для цивільно-правових договорів (зокрема договору підряду), ніж трудових.
Однак, аналізуючи правову природу відносин, що складаються між працівниками ІТ та їх роботодавцем, неправильно було б ігнорувати їх первинну суть – як трудових правовідносин.
Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Дану конституційну норму не варто трактувати занадто буквально та розцінювати її виключно як «право працювати», адже за своїм змістом вона є значно ширшою та включає, зокрема, право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю та захист від незаконного звільнення.
Таким чином, якщо відносинам між працівником та роботодавцем притаманні ознаки саме трудових, наприклад, підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, дотримання правил охорони праці на підприємстві тощо, було б неправомірно обмежувати настільки широке коло трудових прав працівників та позбавляти їх захисту трудового законодавства виключно з тих причин, що оплата здійснюється за результат діяльності, а не процес.
Саме для вирішення окреслених суперечностей був прийнятий Закон «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі Закон). Вказаним актом запроваджується новий для нашої правової системи інститут гіг-економіки. Закон самостійно не розкриває значення терміну «гіг-економіка», однак, традиційно під ним розуміють модель трудових відносин, що ґрунтується на короткострокових контрактах або неформальних домовленостях. Прикладами такої економіки є сервіси Uber, Glovo, Uklon.
Основним завданням імплементації в вітчизняне право зазначеного інституту є органічне поєднання цивільно-правових та трудових договорів в формі гіг-контрактів. Це дозволило б і задовільнити інтереси резидента Дія.Сіті (роботодавця, внесеного до реєстру Дія.Сіті і наділеного правом укладати гіг-контракти) та, водночас, захистити трудові права гіг-спеціаліста (особи яка одночасно поєднує правові статуси і працівника і підрядника).
Варто відзначити, що окрім гіг-контрактів у резидента Дія.Сіті зберігається можливість без жодних обмежень укладати більш звичні трудові договори та договори з ФОП, хоча щодо останніх Законом передбачено певні особливості. З 2022 по 2025 роки буде встановлено перехідний період, який дозволить резидентам поступово перейти від договорів з ФОП до гіг-контрактів. На перехідний період будуть встановлені ліміти витрат підприємств на послуги ФОП, які розраховуватимуться з урахуванням загальних витрат підприємства. У випадку перевищення встановлених лімітів, вони оподатковуватимуться залежно від обраної резидентом системи обчислення корпоративних податків.
Однак Закон вводить не лише нові інструменти правового регулювання відносин між гіг-спеціалістом та роботодавцем, але й встановлює надзвичайно привабливі податкові пільги для підприємств, що працюють в ІТ-секторі. Для резидентів Дія.Сіті система оподаткування доходів працівників включатиме податок на доходи фізичних осіб в розмірі 5%; ЄСВ – 22%, які обраховуватимуться від мінімальної зарплати а також 1,5% – військового збору. Із корпоративних податків резидент зможе обирати, що платити чи 18% податку на прибуток чи 9% податку на виведений капітал.
Також діятимуть стимули для «янгольських інвестицій», а саме: 0% на податок фізичних осіб як дивіденди (якщо їх виплачують не частіше від 1 разу на 2 роки), податкова знижка (для податку на доходи фізосіб) на суму інвестицій в українські стартапи – резиденти Дія.City.
Для отримання всіх переваг та пільг, закріплених Законом, необхідно набути статус резидента Дія.Сіті. Юридична особа, яка претендує на набуття статусу резидента, повинна звернутися із відповідною заявою до Міністерства цифрової трансформації України. Водночас претендент повинен відповідати вимогам, передбаченим Законом, зокрема:
претендент займається діяльністю, пов’язаною з інформаційними технологіями (детальний перелік наведено в ч. 4 ст. 5 Закону), та відомості про це містяться в статуті юридичної особи або ЄДРПОУ;
з наступного місяця, після внесення відомостей про претендента до реєстру Дія.Сіті, винагорода залученим працівникам та гіг-спеціалістам складає не менше 1200 євро в місяць;
на претендента працює не менше дев’яти працівників чи гіг-спеціалістів;
не менш 90% доходу претендент отримує за діяльність, пов’язану з інформаційними технологіями (ч. 4 ст. 5 Закону).
Для юридичних осіб, що не відповідають вимогам щодо кількості залучених працівників, чи розміру їх середньомісячної винагороди, Законом передбачено можливість перебувати у статусі резидента Дія.Сіті, однак лише до 31 грудня року наступного за тим в якому особа набула статус резидента. Тобто, якщо претендент не відповідає вимогам щодо мінімальної кількості працівників, однак подав відповідну заяву та набув статус резидента Дія.Сіті 12 березня 2022 року, він зможе зберегти цей статус до 31 грудня 2023 року.
Законом також передбачено умови, за яких особа взагалі не може набути статусу резидента Дія.Сіті. Не зможуть стати резидентами, наприклад, особи, які зареєстровані на території іноземної держави, мають статус неприбуткового підприємства, не подали інформацію про структуру власності або кінцевого бенефіціара, в їх статутному капіталі не менше 25% належить державі або територіальним громадам або з інших підстав, передбачених ч.2 ст. 5 Закону.
Варто зауважити, що подібні обмеження введені для того, щоб стимулювати вітчизняні компанії, які не порушували своїх обов’язків, передбачених іншими законами, та реально займаються діяльністю в ІТ-сфері. Таким чином, наведені обмеження в першу чергу спрямовані на протидію можливим зловживанням недобросовісних претендентів, а не на штучне обмеження та відсіювання перспективних компаній.
Також Законом встановлюється гарантії стабільності правового режиму Дія.Сіті. Відповідно до статті 3 Закону правовий режим Дія.Сіті встановлюється на строк не менш 25 років з дня внесення до реєстру Дія.Сіті запису про першого резидента. Протягом цього строку держава гарантує стабільність умов режиму Дія Сіті, визначених Законом. Враховуючи, що 08 лютого 2022 року компанія «Revolut» стала першим резидентом, гарантії стабільності діятимуть до 09 лютого 2047 року.
Таким чином, прийняття вказаного Закону слід сприймати як прагнення держави стимулювати розвиток вітчизняної ІТ-сфери, створити сприятливі умови для інвестицій а отже і залучити додаткові кошти до ІТ сектору. Водночас набуття статусу резидента дозволить значною мірою зменшити податкове навантаження на компанію та відкриє нові інструменти оформлення відносин з гіг-спеціалістами.