Адміністративне правопорушення у стані крайньої необхідності

Ігор Байцар, керуючий партнер АО «Адвокатська компанія «ЛЕКСТЕР»

   

Кожному водієві відомо, що сідати за кермо після вживання алкоголю заборонено і за таке порушення законом передбачена адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП у виді великого штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Проте як бути, коли людині необхідна невідкладна медична допомога, при цьому іншого способу доставити потерпілого в лікувальний заклад немає? Закон звільняє від відповідальності особу, яка вчинила адміністративний проступок у стані крайньої необхідності.

Подібна ситуація сталася з клієнтом нашого адвокатського об’єднання «Адвокатська компанія «Лекстер». Він із знайомими відпочивав за містом на дачі, де планували провести кілька днів, за кермо ніхто не планував сідати, тому вживали алкоголь. Під час відпочинку одна особа отримала травму, внаслідок чого в неї почалася сильна кровотеча. Хоча в компанії було двоє лікарів, повністю кровотечу зупинити не вдалося, тому потерпілу необхідно було терміново доставити в лікувальний заклад.

Викликати швидку медичну допомогу на дачу не було можливості, оскільки там відсутні назви вулиць та нумерація будинків. Пізніше при розгляді даної справи в суді свідки показали, що кілька років тому їх сусіди в цей ж садовий кооператив намагалися викликали швидку, проте вона не змогла туди потрапити через відсутність орієнтирів. На сусідніх дачах нікого не було, тому скористатися допомогою інших осіб не було змоги.

 

Оскільки інших варіантів не залишалося, потерпілу можливо було доставити в лікувальний заклад лише власними силами. З усіх присутніх на дачі водієм був лише наш клієнт, який перед цим вживав алкоголь, проте у незначній кількості. А отже транспортувати потерпілу міг лише він, для цього йому довелося сісти за кермо автомобіля. Коли вже під’їжджали до лікарні, їх зупинила поліція, побачила ознаки сп’яніння. Водій визнав свою вину, проте послався на те, що доставляє в лікарню потерпілу з кровотечею. Поліцейські скептично поставилися до таких пояснень, навіть побачивши на потерпілій скривавлену пов’язку. Вони оформили на нашого клієнта протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, тим самим поставивши під загрозу життя і здоров’я особи, у якої була кровотеча. За таке порушення законом передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування строком на один рік.

Після доставлення в лікарню потерпілу госпіталізували, провели хірургічне втручання. Медична документація щодо стану її здоров’я та проведеного лікування відіграла ключове значення для успішного захисту нашого клієнта.

При розгляді даної категорії справ закон покладає на суд обов’язок з’ясувати цілий ряд обставин, серед яких наявність вини та чи підлягає особа відповідальності.

Статтею 18 КУпАП визначено, що не може кваліфікуватися як адміністративне правопорушенням діяння, що віднесене законодавством до такого правопорушення, проте вчинене у стані крайньої необхідності. До таких дій закон відносить відвернення небезпеки як громадянам, так і державним чи суспільним інтересам, якщо за конкретних обставин ця небезпека не може бути відвернутою іншими способами і якщо завдана таким діянням шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Стаття 17 КУпАП регламентує, що при дотриманні вказаних умов особа не несе адміністративної відповідальності.

Суд, розглянувши справу №725/3802/22 щодо відповідальності нашого клієнта за ст.130 КУпАП, дослідив медичні документи потерпілої, допитав свідків та в результаті констатував, що наш клієнт діяв у стані крайньої необхідності, оскільки його вчинок був направлений на усунення небезпеки життю і здоров’ю особи, яку він доставляв у лікувальний заклад. Тому провадження у справі було закрито і суд звільнив нашого клієнта від відповідальності (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105407318).

Важливо знати, що при вчиненні діяння у стані крайньої необхідності воно не може кваліфікуватися як адміністративне правопорушення, оскільки відсутня вина особи як обов’язкова підстава відповідальності. Тому за даних обставин відсутній склад адміністративного правопорушення.

Правовий режим крайньої необхідності відіграє важливу суспільну роль та служить гарантією захисту особи, яка вчиняє дії щодо запобігання шкоди конституційним правам громадян чи інтересам суспільства і держави. Особа опиняється у стані крайньої необхідності у випадку наявності дійсної загрози правам та інтересам, що перебувають під охороною закону. Судова практика у зазначеній категорії справ показує, що така загроза повинна існувати саме на момент вчинення дій, а також має бути дійсною, а не уявною.

Важливою вимогою закону також є те, що за конкретних обставин така загроза не може бути відвернута будь-яким іншим чином. Тобто дії особи мають носити справді крайній і виключний характер. Якщо у особи є інший спосіб усунути небезпеку, вона зобов’язана обрати такий спосіб.

Істотне значення має співвідношення розміру і характеру завданої та відвернутої шкоди. Для кваліфікації діяння як такого, що вчинене у стані крайньої необхідності, відвернута шкода повинна бути більш значною, ніж шкода, завдана протиправним діянням. Суд у кожному випадку вирішує це питання виходячи з конкретних обставин справи.

Таким чином, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення з метою відвернення реальної загрози правам інших осіб чи інтересам держави, за описаних вище умов може бути звільнена від відповідальності. Згідно п.4 ч.1 ст.247 КУпАП в таких випадках провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Слід усвідомлювати, що уникнення відповідальності з описаних вище підстав – це спеціальний передбачений законом виняток. Не варто сподіватися, що стан крайньої необхідності можна змоделювати штучно під вчинене з інших мотивів правопорушення. Якщо такий стан не буде доведено належними доказами усієї сукупності описаних вище ознак, уникнути розплати за допущене порушення не вдасться.

Проте якщо у ваших діях дійсно наявні всі характерні ознаки, що свідчать про крайню необхідність, потрібно зібрати і подати до суду відповідні докази, допитати свідків, та добиватися закриття справи.